Українські народні казки

Була одна баба, у котрої дітей ніколи не було. Раз пішла вона в бовт (склеп) щось купувати і межи другими купила вона на приправу й мало перцю. Вона той перець принесла додому і якось несподівано розсипала його по землі, стала збирати, а одно зерно перцю почало скакати по землі. А вона: «Перчику, не скачи, бо…

Був такий чоловік, файний господар, але жінка єго мала за ніщо. Завжди висилала єго на фірманку, а коли він скоро повертався з фірманки, завжди казала, що хвора. Коли він запитував, що її болить, то вона відповідала, що у неї болить серце і голова. Худоби в них було багато, то господар їй казав, що вона багато…

Як був собі горобець і пішов до билинки: – Поколиши мене, билинко! – Не хочу. – Ну я піду до кози, нехай тебе коза з’їсть! – Козо, козо! Іди билинку гризти! – Нащо гризти? – Не хоче горобця-молодця колихати. – Не хочу. – Ну я піду до вовка, нехай тебе вовк з’їсть! – Вовче, вовче,…

Серед птахів є він найгірший злодій. Він потрафить знайти найменшу дірку, залізти через неї до комори чи куди інде, наїстися і шкоду зробити. Так велося, що через горобця усіх пташок злодіями стали називати. Злетілися усі птахи на раду і вирішили, що треба злодія покарати. Зловили горобця, закували і кинули у тюрму. Але і тут йому…

За часів пана Кановського був у єго селі шляхтич, котрого звали Мандрихович. І був у тім селі комісар гоноровий. Коли переходив хто або переїжджав коло Мандриховичів, то він ніде і ніколи шапки не знімав. Отже це так обурило пана комісара, що зі злості наказав усіх шляхтичів зі села вигнати. Пішов шляхтич з жінкою і з…

Був собі куркуль і мав він палац, коло того палацу стояв пост, як звичайно. Але була там принцеса, і до неї ходив один цивільний, але як? Через двері не міг перейти, бо пост ходить. Так принцеса вікно відчиняла на першому поверсі, й він до неї залізав через віко. Так він ходив довгий час, і пост…

Ворона підгодувала троє молодих воронят, що ще не могли самі літати, та й гадає собі: «Ану, я їх випробую, котре з них найсправедливіше». Каже она до них так: — Діти, ми на цім дереві не утримаємося, бо завтра се дерево хоче господар зрубати; сьогодні його призначив до зрубання, тому я вас мусю попереносити на друге…

Зібралися двоє молодих. Але жінка попалася така язиката, що чоловікові й не снилося. Коли чоловік скаже слово, а вона йому оберне десять. Розпочнеться у них свада, а потім і бійка. І так у них велося кожний день. Одного разу прийшла до них у гості мати чоловікова. Він розказав їй усе, як вони сважаються і б’ються.…

Як жив собі дід та баба, і розвели вони семеро овець, і сучка-позвонка, баба-поговорка, коничок-ступачок. От раз підійшла Меланка, то дід заставив бабу, щоб вона наварила вареників. А сам пішов щедрівників шукать. Іде, коли дивиться — ідуть вовки. А він їм і каже: — Й ви, дітки, ідіть до мене щедрувать. То тоді ці вовки…

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться — скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна і слуха. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла…

Було то давно. Обгризав вовк кістки, і одна застрягла у нього в горлі. Вовк страшенно мучився, страдав і напевно вмер би, якби йому на поміч не прийшов бузьок. — У тебе така довга шия і такий довгий ніс,— прохрипів, вовк, побачивши бузька.— Лиш ти один можеш дістати кістку з мого горла і врятувати мене від…

Прибіг, вовк до села і каже псові: — Давай будемо друзями. Пес друзів не мав і згодився. Почав вовк приходити до нього в гості. Розповідає, що нового в лісі, а сам роззирається по подвір’ю. Подивився і пішов. Пес заснув. Але чує: баран кричить. Пес відкрив очі, бачить: вовк тягне барана з кошари. Пес загавкав. Господар…

Був — не був, та кажуть люди, що був, дуже багатий пан-дідич. Мав він плохоумного внука. Нічого той пан не любив, лишень свого внука, і ніяк не міг знайти слуги, який би чогось навчив малого. Не раз пан привозив слуг, але більше як тиждень ніхто не міг у нього втриматися. Вже, може, й сотий раз їде пан…

Один вівчар знав файно грати в пищалку. Як тільки заграє, то завжди приходять до нього дванадцять повітруль і починають танцювати. Одну з цих повітруль вівчар покохав і хотів її взяти собі за жінку. Але ніяк не міг її спіймати, бо всі вони як потанцюють, так і зникнуть разом. Не знав вівчар, що робити, і вирішив…

Любив піп твердо одну Маріку, ходив до неї. І в тої Маріки ґазда був, айбо ґазда мало коли був дома. Кілько ґазда прийде домів, усе Маріка хвора. — Ой Маріко, що тебе болить? Принесе їй ґазда їсти: — На, Маріко, їж! — Хлопе! Не годна я їсти, бо мене дуже болить. Я днесь й огень…

Жили колись давно чоловік і жінка. І народився у них перший син, якому батьки дали ім’я Вечірник (бо саме ввечері родила його мати). Минув рік, і однієї полуночі порадувала жінка чоловіка другим сином — Полуночником. А потім, через рік, народився й третій син — Світанок. Пішли сини у світ. Перший син приходив завжди до батьків…

Перед однією печерою, в якій ночував ведмідь, було одно велике дерево, що, ростучи та товстіючи, щораз більше заступало вхід у печеру. Одного дня розлютився ведмідь на дерево й хотів його звалити. Побачив це черв’як із другого всохлого вже дерева та сказав ведмедеві: — Ти думаєш, що звалиш його власною силою. Не можеш. Коли тобі перешкоджає,…

В однім селі був заклад тих Василіянів ксьондзів, і вони собі написали таку табличку, що їм дуже добре. Переїжджав король через того місто, і побачив тую табличку, та й подумав собі: “По всьому краю чути, що зле, а їм тут дуже добре“. Приходить до них, та й питає: – Що чувати? Поклонилися ему ксьондзи, і…

Їхав один пан і здибався з іншим паном. – Я тобі скажу братику, – один до другого каже, – у полі дуб стояв, а серна коза бігла і до того дуба забилася. А другий каже: – А я їхав з лісу, а за мною дванадцять вовків гнало. І я, – каже, – вирвав з саней…

Дуже давно в далекому краю жив бідний чоловік. Мав він стільки синів, що не міг їх порахувати. Правда, в той час люди більше, як до десяти, не знали лічити. Чоловік у хащі дрова рубав і возив продавати. З того й жив, з того одягав і годував сім’ю. Привчив до роботи й хлопців. Кожний, як підросте,…