Гауф Вільгельм

Мій батько був суддею в Акарі. Усіх дітей у нього було троє: я — найстарший та брат і сестра — обоє значно молодші від мене. Коли мені минуло двадцять років, один з братів мого батька покликав мене жити до себе. Він відписав мені все своє майно, але з такою умовою, щоб я жив при ньому,…

Народився я в Константинополі. Батько мій був драгоманом[1] при Порті, а, крім того, доволі успішно торгував пахощами й шовком. Він дав мені добре виховання, почасти сам навчаючи мене, а почасти довіривши це одному з наших священиків. Спочатку він збирався передати мені свої торговельні справи, та коли помітив, що я схильний до іншого, за порадою друзів…

У Верхній Швабії й донині видно руїни замку, що був колись окрасою всього краю, — це Гогенцоллерн. Він височіє над крутою скелею, звідки видно всю округу. І скрізь, де видно було замок, та й далі, хоробрий рід Цоллернів вселяв у людей страх, а ім’я їх знали по всій німецькій землі. Так-от, кількасот років тому, здається,…

Володарю! Ті, що мали слово переді мною, розповіли дивовижні історії, почуті в чужих краях. На сором мені, я мушу признатися, що не знаю нічого особливого, гідного вашої уваги. Та якщо вам не видасться нудним, я розповім про незвичайну долю мого друга. На тому кораблі алжирських піратів, звідки визволила мене ваша щедрість, був юнак мого віку,…

Одного чудового дня, коли сонце було вже на вечірньому прузі, каліф багдадський Хасід гарненько сидів собі на тахті. У полудень так парило, що, зморений спекою, він трохи подрімав, а тепер, після сну, був благодушний і веселий. Попихкуючи, каліф курив з довгої, рожевого дерева, люльки і помалу сьорбав каву, що приніс раб. Все йому було до…

Ішов пустелею великий караван. На безмежній рівнині, де бачиш тільки небо й пісок, уже здалеку було чути дзвіночки верблюдів і срібні бубонці коней. Густа хмара пилюки котилася поперед нього, а коли вітер розвіював її, блиск зброї та барвистість вбрання аж сліпили очі. Таким побачив караван вершник, що наблизився до нього збоку. Під ним був баский…

В одному великому місті Німеччини жив колись, у давноминулі літа, один швець. Мав він собі жінку, і жилося їм, як доведеться — коли добре, а коли й скрутно. Вранці швець ішов до своєї майстереньки — невеличкої халабуди на розі вулиці — і цілий день латав старі чоботи та черевики, а як хто замовляв, то робив…

Мій батько мав у Бальзорі малу крамничку. Ні бідний, ні багатий, він був з тих, хто неохоче ризикує, щоб не втратити й того малого, що має. Він виховав мене у простоті, дбаючи, щоб я був правдивим і працьовитим, і з юних років я став йому помічником. Коли мені виповнилося вісімнадцять років, він зважився на першу…

На півдні Німеччини є містечко Грюнвізель, де я народився і виріс. Усі такі містечка на один копил. У центрі невелика базарна площа з колодязем, тут же старенька ратуша, навколо площі — будинки мирового судді та іменитих купців, а на двох-трьох вузьких вуличках живе решта мешканців. Усі один одного знають, кожному відомо, що де діється, і…

У місті Нікеї, на моїй батьківщині, жив чоловік, якого всі називали Маленьким Муком. Я був тоді ще зовсім хлопчиськом, але пам’ятаю його дуже добре, тим більше що через нього мій батько дав мені доброго прочухана. Маленький Мук був уже старий, але на зріст він так і лишився зовсім крихітний. Уся постать його мала чудернацький вигляд:…

Жив собі колись в Александрії бідний кравецький підмайстерок на ім’я Лабакан, і працював він у найкращого майстра в місті. Не можна сказати, щоб Лабакан не володів голкою — навпаки, він добре виконував дуже тонку роботу, — і несправедливо було б також назвати його ледарем. А проте щось-таки було з юнаком негаразд: то, бувало, працює кілька…

Ще за часів Гаруна аль Рашида, багдадського каліфа, жив у Бальзорі чоловік на ім’я Бенезар. У нього було стільки добра, що він міг жити, як кажуть, у й добрі, не займаючись ні ремеслом, ні торгівлею. Він не зламав старої звички і після народження сина. — І чого б я на старість почав баришів шукати? —…

Багато років тому на одному із скелястих островів Шотландії жило у добрій згоді двоє рибалок. Обидва неодружені, рідних у них не було, і їхня спільна праця, хоч і робили вони її по-різному, годувала їх обох. Вони були приблизно одного віку, але у всьому іншому відрізнялися один від одного, як орел від тюленя. Каспар Штрумпф був…

Кому траплялося подорожувати по Швабії, той, певно, не минув Шварцвальду. І не тому, що там ростуть такі величезні ялини, яких не побачиш десь-інде, — ні, найбільшу увагу мандрівника привертають тамтешні люди. Височенні на зріст, широкоплечі й дебелі, вони дуже відрізняються від мешканців сусідніх околиць. Здається, ніби той міцний дух, що ранками пашить від ялин і…

Дивак був цей олександрійський шейх Алі-Бану. Коли вранці він ішов вулицями Александрії в дорогому кашеміровому тюрбані та багатому поясі, що коштував, ь, п’ятдесят верблюдів, крокуючи повільно, поважно, з нахмуреним чолом і опущеними очима і через кожних п’ять кроків замислено погладжував свою довгу чорну бороду, коли поспішав у мечеть, щоб, як того вимагав його сан, тлумачити…