Українські народні казки

Був тивон за панщини у пана. То він як прийде до пана на диспозицію, то той пан, так як ви, каже: – Ти брешеш! А він каже: – Як я брешу, то у пана не хочу бути, я собі піду. А пан вже потім на другий день каже: – Нехай-но прийде! Він прийшов. А пан…

Був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять. Стоїть дуб. – Двері, двері, чого ви…

Жили собі дід та баба. Жили вони не в селі, а хатка їхня стояла в дрімучому лісі. От прийшло новорічне свято. Дід і баба приготувалися і ждуть гостей. Ждали вони, ждали — ніхто до них не йде: хата далеко від села. І зажурилися старі. Але чують: хтось стука. Дід і баба зраділи, до вікна біжать. Але чують:…

Мав батько одну дочку, але вона заміж не хотіла йти. Але там до неї сватався великий дуже пан. А вона не хотіла йти, бо вона не мала того, що люди мають. Вона каже до мами: – Як я піду заміж, коли того не маю, що мають люди? Мати каже: – Доненько, то поволі робиться… От…

Був собі мельник і мав іно їдну дочку, і він завше був у млині, та й знав сі — дух святий при хаті — з сатаною. Той сатана ему казав, жи б він єму щось записав, той мельник. А мельник каже:  — Я тобі запишу коня. Він каже:  — Я коня не хочу.  — Я тобі запишу корову.  — Я й корови не…

У одному селі жив сирота Іванко. Як умирали його тато й мама, то лишили йому стару хатку і городу латку. А в тому селі був дідич Стульморда. Люди його обходили десятою дорогою, бо ніхто з ним не хотів мати дочиніння. Якось дідич став коло Іванкової хати і крикнув:  — А ти хто такий?  — Я собі Іванко.…

Був собі Ясьо і Кася, і вони ся дуже обоє любили. Але Яся віддали до войська, а вона ся зістала. Чекає і рік, і два, і три, і десять літ, а Яся нема. І вона сидить, плаче і плаче собі, так чекає на Яся… Приходить старенька бабуня і каже: — Чого ви, панунцю плачете? А…

Десь за горами, за лісами, не знати в якій державі жив раз один цар. Старий уже був. Держава велика, а наслідника нема. Тільки одна донька. Підросла дівка, вже на одданні, і цар почав думати, як би дочку видати заміж, зняти клопіт із старечих плечей: керувати на старість державою — то не легка справа! Дав по всіх сусідніх…

Два хлопці ходили разом до школи. Один був з багацького роду, а другий — з бідного. Бідний добре вчився, а багатий сяк-так. Але батько багатого добре підплатив учителів, і вийшло, що багач — перший учень. Забирають обох до армії. Служать рядовими. Але приїжджає батько багатого, підплатив старшин, і його син вже єфрейтор. Став він дуже знущатися зі свого товариша.…

Так були три брати — два мудрі, а наймолодший дурний. Та й вони пішли всі три в дорогу, та й захопила їх ніч у лісі. А там у лісі горів вогонь, та й вони хотіли йти за вогнем. Пішов найстарший брат, а то злодії клали собі там вогонь. Тоді його питається найстарший злодій:  — Чого ти прийшов?  — Дайте…

Пішла дівка заміж. Довелося їй пряжу звивати, – вона не знала, де кінець нитки. Дивилась, дивилась, не могла знайти. Коли каже: – Чоловіче, запрягай коней, поїдемо до мами в гості! От чоловік запряг коней, ідуть собі до мами в гості, їдуть вони, а дві дівчини пасуть товар і ті дівчата собі гуляють. А та жінка…

Один богатир та поїхав у дорогу. Виїхав у дикий степ, дивиться — лежить над дорогою голова, така розкішна та красива: видно, якийсь вояка поліг у бою з іншим. Під’їхав до неї богатир та й каже:  — Ех, воювала ти, буйна, воювала, та й довоювалася!..  — Ні, — каже, — воювала я та й ще воюватиму!  — А, — каже подорожній, — так ти он яка… Та взяв під’їхав…

Жили собі, були собі дві вивірки в густому лісі у дуплах. Однаково гарні, пушисті, ловкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них цілий день трудилася: збирала орішки, гриби, жолуді і все те складала у своїй хатинці, в дуплі дерева. А друга була собі зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки…

Дві білки знайшли горіх і повадилися між собою.  — Він мій, — сказала перша білка, — бо я його перша увиділа.  — Ні, він мій, — кричала друга. — Я його підняла. Услухала сей спір лисиця.  — Не вадьтеся, — сказала вона, — я помирю вас! Стала між білками, розкусила горіх і сказала:  — Сія половина належить тому, хто увидів горіх, сія же — тому, хто його підняв; а зерно — мені: за те, що…

Послухайте про чоловіка, що в нього було дванадцять синів і одна дочка. Одної весни сини пішли в поле орати, а сестра повинна була носити їм їсти. А щоб вона не заблудила по дорозі, то брати зробили одну довгу борозну, від їхньої хати та аж до того поля, де вони орали. Наварила мати синам їсти і…

Був де не був один цар, котрий дуже любив полювати на звірку. Раз він пішов у ліс з пушкою. Ходив, ходив цілий день по хащі і не міг нічого убити. Уже понад вечір вийшов на поляну і помітив прекрасного оленя, що мав дуже красні роги. «Ей,— думає собі цар,— цього оленя любив би я встрілити…

От кажуть люди, щоб до Юра було сіно і в дурня; а як до Благовіщеня дозимував скотину, а на Благовіщеня хоч на лубочку вивези на луку, то вже не здохне. Ото я вам скажу: У одного бідного чоловічка конячка одним одна була, та й ту у велику силу до Благовіщеня дозимував, а на Благовіщеня тільки…

Жили собі чоловік та жінка, і були вони дуже бідні. От чоловік пішов і роздобув десь мішок зерна та й каже жінці: — Оце піду у млин молоти. Та й пішов. Поніс у млин те зерно та й оставив там. Аж ось розходився великий вітер. Поламав ступи і млин розвалив, і розвіяв все борошно. Прийшов…

За високими горами, за дрімучими лісами жили два брати. Один був багатий-пребагатий, другий бідний-пребідний. У багатого було всякого добра доволі, у бідного нічого не було, крім півня. . Багатий брат був дуже заздрісним. І позаздрив він, що в бідного на подвір’ї півень співає. Піде бідний на заробітки, а багатий його жінці життя не дає через…

В одному селі жив великий дідич. Мав стільки полів, лісів, худоби і всілякого добра, що навіть цісар йому заздрив. А у того дідича служив бідний чоловік Максим. Слуга мав хатку з одним вікном. Вітер зірвав з покрівлі солому, і, коли йшов дощ, вода текла по стінах. У хатині жила й Максимова родина. Родина немаленька, а…